Бузок (лат. Syrínga) - рід чагарників, що належить родині Маслинові (лат. Oleaceae). Рід включає близько тридцяти видів, поширених у дикому стані у Південно-Східній Європі (Угорщина, Балкани) та в Азії, переважно в Китаї. У дикому вигляді бузок зустрічається у Карпатах. Бузок звичайний прийшов у європейську культуру з Туреччини в середині XVI століття. Достовірно відомо, що культура бузків отримала швидкий розвиток у Західній та Центральній Європі. У великій кількості стали вирощувати бузок звичайний у "Цесарських садах" Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії. Передбачається, що в Україну бузок звичайний було інтродуковано наприкінці XVII ст.  Існує скандинавська легенда про походження бузку. Скандинави впевнені, що бузок створили сонце та веселка. Богиня весни розбудила Сонце та його вірну супутницю Ірис (райдугу), змішала промені сонця зі строкатими променями веселки, почала щедро сипати їх на свіжі борозни, на луки, гілки дерев – і всюди з'являлися квіти, а земля тріумфувала від цієї благодаті. Так вони дійшли до Скандинавії, але у веселки залишилася лише лілова фарба. Незабаром тут виявилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки і почало сіяти білі промені, так до лілового бузку приєднався білий бузок. Колекція бузку в колекції Криворізького ботанічного саду НАН України нараховує 17 видів,  63 сорти іноземної та вітчизняної селекції.  Першими починають квітувати сорти бузку гіацинтоквіткового (Syringa × hyacinthiflora  Rehd.) –  ‘Неккер’, ‘Фенелон’, ‘Блу Гіацинт’, ‘Бюффон’. Приймають естафету квітування сорти бузку звичайного (Syringa vulgaris L.), найкрасивішими серед яких є  наступні  – ‘Богдан Хмельницький’, ‘Тарас Бульба’, ‘Леся Українка’, ‘Космос’, ‘Карл X’, ‘Людвиг Шпет’, ‘Примроз’, ‘Флора’, ‘Мадам Лемуан’ та ін. Пізніше починають квітувати такі видові  бузки, як  угорський,  перський, волосистий, пухнастий, східно-карпатський, Комарова, Генрі, широколистий та ін. Останніми квітують такі бузки – пекінський, сітчастий, амурський.